Хай буде подяка Богу за те, що Його милість захистила нас, “зберегла нас від падіння” протягом ще одного року: що так багато з нас і надалі є одного серця і однієї думки щодо Його Слова і Його служби! Коли ми пам’ятаємо, що противнику має бути дозволено привести на Господній народ “дію обмани” саме з метою відсіяти всіх, хто не є дійсно Його (2 Сол. 2: 10-12), то це, без сумніву, повинно викликати нашу вдячність Богу, що на початку нового року ми й далі міцно стоїмо – оцінюємо Правду і перебуваємо в повній згоді з усіма божественними розпорядженнями, через які Він зберіг нас від падіння. WT '03-3.

Який урок міг би бути важливішим для нас на початку нового року, ніж той, що ми не є свої, а належимо іншому; що ми, отже, не повинні старатися подобатися собі, а подобатися Йому; ані старатися служити собі, а служити Йому; що ми не повинні старатися слухатися своєї волі, а, навпаки, Його волі? Це означає святість в найбільш повному і всеохоплюючому значенні слова (не лише відокремлення від гріха до праведності, але й відокремлення від своєї волі до волі Бога в Христі). WT '97-35.

Якими б не були наші природні уподобання стосовно конкретності та наполегливості в молитві, ми повинні брати для себе вказівки з Святого Письма; і, перемагаючи наші природні нахили, ми повинні, як “малі діти” і як “улюблені діти”, узгодити наші погляди і поведінку з вказівкою, яка дана згори. То ж пам’ятаймо слова: “Просіть (в ім’я Моє) – і отримаєте, щоб повна була ваша радість” (Ів. 16: 24). Небесний Отець приготував численні милості, благословення і провидіння для Своїх слухняних і вірних дітей, котрі проситимуть їх. WT '96-162.

Час є важливим елементом усіх Божих планів, тому ми не повинні розчаровуватися, коли приходить випробування витривалістю, а благословення, яких ми так палко бажаємо, довго затримуються. Богу потрібен був час, щоб сформувати світ і приготувати його для проживання людини; час, щоб дати світу необхідний досвід зла; час, щоб підготувати прихід Христа як Відкупителя світу; час для приготування Церкви до участі в Його славному царюванні і час для впорядкування і врегулювання особистих справ Його народу. Бог не забув, коли здається, що відповідь на наші молитви довго затримується. Той, Хто помічає падіння горобця, Хто порахував навіть волосся на наших головах, не є байдужий до найтихішого звертання або найменшої потреби Своєї покірної дитини. WT '95-20.

Давайте слідкувати за тим, чи ми носимо зневаги Христа так, як Він носив їх – зі співчуттям і молитвою за тих, хто помиляється і хто розбещений, чи не дасть їм Бог покаяння, і з покірною стійкістю вважаючи привілеєм доказувати нашу відданість Господу, терплячи труднощі в Його службі як добрі воїни. Він не був здивований проявами людського зіпсуття: Він знав, що знаходиться в неприязному світі, який зв’язаний гріхом і значною мірою є під владою князя темряви, тому Він сподівався зневаги, насмішок і переслідувань, і все це переносив терпеливо, в той час як Його велике любляче серце, майже не звертаючи уваги на власні страждання, було сповнене співчуття та люблячої турботи про інших. WT '96-83.

Християнин, підраховуючи свої дні, не робить цього з сумом або почуттям розпачу, хоча й робить це тверезо. Він вважає минаючі дні багатими на благословення, багатими на привілеї, багатими на нагоди “звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого”, надавати допомогу іншим у мандрівці пілігримів і щораз більше розвивати в собі характер, приємний Божим очам, – ставати більше і більше відбитком улюбленого Божого Сина. WT '01-333.

Коли б воїнам хреста вдалося збагнути властиву думку, що обмова і лихослів’я є вбивством характеру іншого, а наклеп – грабунком його доброго імені, то вони швидше побачили б цю річ в її справді огидному світлі, як вона, мабуть, виглядає в Господніх очах. І побачена один раз з цієї правдивої, божественної точки зору ця річ повинна пробудити нове створіння до якомога більшої активності в перемаганні таких вчинків тіла та диявола. Тоді кожен обов’язково намагатиметься очистити стару розчину злоби, заздрості, незгоди, крутійства і лихослів’я, щоб бути чистим в серці, щоб бути подобою Господа. WT '03-425.

Згідно з критерієм Святого Письма, вибрана церква Христа повинна бути найбільш вихована, найбільш шляхетна, найбільш ввічлива, найбільш великодушна, найбільш доброзичлива з усіх людей на світі. І все це повинно бути в ній у найбільш повному значенні; не просто як зовнішня форма і видимість люб’язності, доброти і т.д., які так поширені в світі, а як доброта, люб’язність, які випливають з серця, з оцінювання Господнього духа, духа Правди, духа любові, а також духа справедливості. WT '01-297.

Всі з посвяченого Господнього народу повинні розуміти, що вони прийшли до теперішньої милості і правди не через свою власну мудрість, ані через мудрість інших, а через мудрість і милість Господа. Цю ж думку повинні плекати всі, котрі служать Церкві Бога як служителі, слуги в тому чи іншому напрямку, і якимось чином відповідальні перед Господом за своє становище в домі віри. Вони повинні усвідомлювати та визнавати свої нагоди служити Господніми речниками. А нездатність визнати їх означає нездатність правильно їх оцінити. WT '03-430.

Правильна дорога і надалі є “вузькою дорогою” самоприниження і самовідречення – дорогою смиренності та покори. Щоб іти нею цього року, буде вимагатися стільки ж зусилля і благодаті, як торік, а, можливо, й більше, тому що чим більше ми зростаємо в благодаті та знанні, тим сильніші будуть спокуси до хвалькуватості, самовдоволення, гарячковості, зарозумілості. Чим вище ми піднімаємось в вірі, надії, любові і активності в Господній службі, тим більше великий противник буде протидіяти нашому поступу, і тим більше його посланці будуть лихословити, чинити наклепи і в загальному намагатися нам нашкодити. WT '95-3

Ми, котрі привілейовані до цього часу залишатись в ласці, благословенні та світлі, віддаймо славу Господу і слідкуймо за тим, чи виявляється в нас мила вдача Івана, а також його енергія, його ревність; бо хоча він названий люблячим учнем, ми повинні пам’ятати також, що за свій нестримний запал він, разом з своїм братом, був названий Воанергес – син грому. Будьмо повні енергії, повні жертв, до яких спонукує любов, щоб ми могли славити Господа в нашому тілі та дусі, які є Його. WT '01-151.

Давайте добре засвоїмо урок, що докоряти іншим слід дуже лагідно, дуже тактовно, дружелюбно, радше через натяк, аніж через пряме звинувачення і розгляд подробиць зла, – радше через розпитування стосовно теперішнього стану їхнього серця, аніж стосовно колишнього стану, в якому, як ми знаємо, вони помилялися. Ми повинні менше турбуватися про покарання, яким будуть супроводжуватись злі вчинки, аніж про навернення грішника з його хибної дороги. Ми не повинні намагатися судити і карати один одного за злі вчинки, а краще пам’ятати, що все це знаходиться в руках Господа. Ми в жодному значенні слова не повинні самі мстити, накладати покарання або відплачувати за зло. WT '01-150.

Якщо ми бачимо, що через брак віри або слабкість тіла був вчинений неправильний крок, який суперечить Господній волі та нашим найкращим духовним інтересам, не можна втрачати ані миті на те, щоб відтворювати в пам’яті вчинене і зволікати зі зверненням до Господа. Ми маємо жертовник, посвячений дорогоцінною кров’ю Христа, у всіх відношеннях набагато кращий від того, який посвятив Авраам кров’ю образних тварин, і апостол закликає нас: “Приступаймо з відвагою [сміливо – повні віри] до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать” (Євр. 4: 16). WT '01-233.

Повне посвячення волі, вчинене з розумінням – повне залучення в службі кожної прикмети і таланту розуму і тіла, – виявиться великою допомогою для слабкостей зіпсутої природи. Той, хто має цей властивий погляд на своє посвячення Господу і вступ до Господнього війська, усвідомлює, що в нього більше нічого немає для Господа, а, отже, будь-яка боротьба волі, яку він може мати, закінчилась тоді, коли він раз і назавжди вирішив: “Я та дім мій будемо служити Господеві”. Тому дуже важливо, щоб всі воїни розуміли, що строк служби триває до смерті, і що неможливо навіть міркувати над якою-небудь пропозицією вийти з бою і хоча б на годину перестати вести добру боротьбу віри. WT '03-421.

Всі погодяться, що це дуже розумні вимоги. Очевидно, що Бог не міг вимагати менше від тих, котрих Він навчає на майбутніх суддів світу, а, отже, всі ці три якості, перераховані пророком, містяться в одному слові – Любов. Любов вимагає, щоб ми поводилися справедливо з нашими сусідами, з братами, з нашою родиною, з собою; щоб ми намагалися розвивати наше оцінювання прав інших – їхніх фізичних прав, їхніх моральних та інтелектуальних прав, їхніх свобод; і щоб, оцінюючи їх, ми в жодному сенсі слова не намагалися їх обмежувати або заперечувати. WT '02-172.

Який благословенний привілей, дорогі співучні Господа, належить нам – бути швидкими до молитви, молитися завжди, тобто підносити наші серця і розум до Бога в будь-який час і в будь-якому місці і таким чином щоденно і щогодини усвідомлювати, що Отець і наш дорогий Господь Ісус постійно перебувають з нами. І тоді, коли повсякденні обов’язки виконані під Його наглядом і керівництвом (або в будь-який час, коли душа відчуває потребу), яким чудовим є привілей ввійти в свою кімнату і там, наодинці з Богом, зняти тягар з нашого серця. WT '95-215.

Ми щодня і щогодини можемо берегти себе в Господній любові через послух і зростаючу любов до принципів праведності. І в кожному досвіді життя – в його пробах, труднощах, смутку, розчаруваннях і т.п. – ми повинні радіти не менше, ніж в його приємностях, якщо через будь-які або всі з них Господь має намір навчити нас і дати нам ясніше розуміння наших власних недоліків і ще ясніше розуміння цього досконалого закону свободи і любові, який Він встановив, і для якого Він вимагає повного і відданого підкорення нашого серця. WT '02-173.

Нехай кожний, хто хоче успішно бігти в змаганнях, добре подивиться на свою ревність і активність в Господній праці. Якщо ми закопаємо один або багато талантів під тягарем світських турбот і тягарів, яких могли б уникнути або які могли б відкинути; якщо ми закопаємо їх під світськими амбіціями для себе чи для сім’ї – чи це буде через даремну трату посвяченого часу на науку, філософію, музику чи мистецтво, або на бізнес, політику чи насолоди, або на потакання гордості та пристрасті – то, як невірні слуги, ми раніше чи пізніше підемо в зовнішню темряву. WT '91-9.

Вивчати Господнє Слово є великим привілеєм християн, однак велика частина вивчення робиться без жодної цілі. Вивчення, яке не впроваджене в практику, є більш ніж даремною тратою часу. Господній народ повинен використовувати кожну розумну нагоду, щоб здобути знання божественного плану – навіть, якщо це вимагає жертвування. Однак Господня дитина буде уважною, щоб жертвувати власні зручності і вигоди, а не переважно зручності й вигоди інших. Вивчення Біблії, що проводиться тільки коштом інших, є радше ознакою самолюбства, аніж ознакою того, що в такій особі рясно перебуває Господній дух любові. WT '99-156.

Характер не можна повністю розвинути без випробування. Він схожий на рослину: спочатку він дуже тендітний, потребує надміру сонячного світла Божої любові, частого зрошення дощем Його милості, багато підживлювання через застосування пізнання Його характеру як доброї основи для віри і натхнення до послуху; а потім, коли він таким чином розвинеться під цими сприятливими обставинами, він є готовий до обрізання рукою дисципліни і здатний також переносити певні суворі умови. Мало-помалу, в міру розвитку сили характеру, випробування, застосовані до нього, служать лише для розвитку більшої сили, краси і милості, аж доки характер остаточно не стане сформований, розвинений, зміцнений і вдосконалений – через страждання. WT '95-107.

Несення хреста тісно пов’язане із самозреченням, однак між ними можна зауважити різницю. Самозречення більше стосується пасивного послуху і терпеливості в ім’я Господа; несення хреста більше стосується активності в Господній службі, яка, як ми зауважуємо, перебуває в суперечності з нашими природними нахилами. Вірність у самозреченні означає відвагу і ревність; несення хреста означає перемогу, звитягу. Наші самозречення можуть бути перемогами в нашому власному серці, про які інші можуть нічого не знати, і про які вони не повинні нічого знати, якщо ми прагнемо мати повноту Господнього благословення. Однак наше несення хреста можуть, принаймні до деякої міри, бачити ті, хто тісно пов’язаний з нами, і особливо ті, хто йде тою самою “вузькою дорогою”. WT '00-118.

Може здаватися, начебто противник інколи намагається знеохотити нас, підсуваючи думку, що проби і труднощі “вузької дороги” жертвування так чи інакше будуть даремними, і що ми з таким же успіхом могли б відмовитися від неї... То ж як нам слід поступати в такі хвилини? Ми повинні наслідувати приклад нашого Господа і шукати обличчя Отця, прагнучи пізнати, чи всі наші інтереси є в згоді з Ним; прагнучи якогось запевнення, що хоча світ, можливо, ненавидить нас і облудно наговорює на нас всяке лихе слово, ми й далі маємо Його схвалення; прагнучи якогось додаткового запевнення, що з нами все буде гаразд, що Господь дасть нам частку в кращому воскресінні до вічного життя. WT '01-79.

Часом може здаватися, що обов’язки суперечать один одному, але насправді це не так. Першим обов’язком християнина є його щире визнання свого Творця і Господа на всіх своїх дорогах. Його другий обов’язок, якщо він чоловік і батько, стосується його дружини і дітей; або, якщо вона дружина і матір, – її чоловіка і дітей. Подружня угода, згідно з божественним порядком, стає немов першою заставою на весь час чоловіка і на весь час жінки, і вимоги цієї застави повинні бути розумно виконані, перш ніж що-небудь може бути належно зроблене для сторонніх людей. WT '99-155.

Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є кінцем її вимог: вона вимагає, щоб наша любов, виходячи за межі строгої справедливості, спонукувала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи милосердя, ми лише наслідуємо божественну любов... Отже в наших стосунках з іншими, котрі подібно до нас є зіпсутими і недосконалими, ми повинні пам’ятати цю рису і не лише бути справедливими до них, але й, на додаток, бути милосердними, великодушними, доброзичливими навіть до невдячних, – щоб таким чином ми могли бути дітьми нашого Отця в небесах. WT '02-171.

Наш Господь запевнює нас, що якщо головною турботою нашого серця є Його служба, сприяння праведності та осягнення Царства, яке Бог обіцяв тим, хто любить Його, то ми не повинні надмірно турбуватися про майбутнє. Як Його учні ми день у день будемо мати достатньо проб і клопотів і щодня потребуватимемо спиратися на руку Нареченого в нашому намаганні йти вузькою дорогою. Кожний день буде мати досить свого зла; і дяка Богу, що ми маємо обітницю, що кожного дня Його милість також буде достатньою для нас. WT '98-44.

Піст особливо рекомендується Господньому народу в той час, коли вони бачать, що їм не вистачає духовності і що вони виставлені на суворі випробування з боку світу, тіла і диявола; тому що шляхом виснажування фізичних сил і життєвості піст може допомогти повнокровним та імпульсивним контролювати себе в кожному напрямку. Віримо, що для більшості християн було б корисно інколи постити – триматись деякий час дуже простої дієти або ж цілком утримуватись від їжі. Але піст, який бачили б і про який знали б люди, або який перетворювався б у нашому власному розумі в ознаку нашої побожності, був би справді шкідливим і вів би до духовної пихи та лицемірства, які б значно перевищили його користь для нас на шляху стриманості. WT ' 98-45.

Недостатньо визнати, що гріх в його різних формах є злом, і постановити боротися з ним, бо він знаходиться під Господньою забороною. Ми додатково повинні викорінити з нашого серця всяке прагнення, всяке бажання чогось, що не є повністю схвалене Господом. О, яке б це означало очищення серця і життя, а особливо думок багатьох тих, котрі іменують себе іменем Христа! Багато тих, котрі не здатні зауважити цей пункт, постійно опиняються в оточенні спокус, бо хоча зовні вони уникають відвертої неморальності, таємно вони плекають симпатію до речей, що потрапляють під осуд, – бажаючи мати їх, якщо б тільки вони не були заборонені. WT '99-140.

Вірні переможці пильнують і бережуть свої шати незаплямленими від світу... “Одежі своєї вони не споганили” і зберегли “себе чистими від світу”. Вони не хотіли дозволити гріху занечистити їх і відділити від Господа, а негайно просили і досягали того, що дорогоцінна кров усувала кожну пляму. Вони так наполегливо чинять опір гріху і так щиро готові берегти свої шати незаплямленими, що противник не має над ними жодної влади – “лукавий їх не торкається”. Все це показує повне підкорення їхньої волі під волю Христа – вони “вмерли з Ним”, отже не можуть добровільно практикувати гріха. WT '97-161.

Це єдине властиве відношення створіння до Творця, Автора нашого існування, і Творця, Хранителя і Господа всього Всесвіту. Отже, коли Він говорить, наші вуха повинні з пошаною прислухатися до Його голосу, і всі наші сили повинні бути готові виконувати Його розпорядження. Наша безпека, наша щасливість, а також шляхетність характеру, яка спонукує до любові і вдячності, і яка швидко й розумно прислухається до вказівки і чинить поступ у знанні та мудрості, залежить в першу чергу від нашої найвищої пошани до Господа. Ось чому Господь бажає виховувати і розвивати в нас цю належну, синівську пошану, якої заслуговує Його ім’я. WT '96-155.

Приходячи до Бога, ми зовсім не повинні боятися, що Він надто зайнятий справами більшої ваги, або що Він втомлений тим, що ми часто приходимо до Нього з незначними речами. Щоб переконати нас в протилежному, наш Господь розповів притчу про наполегливу вдову, котра була вислухана і отримала відповідь завдяки своїй наполегливості. Поступаючи так само, ми проявляємо щирість наших бажань і віру в те, що наші молитви будуть вислухані, якщо тільки ми не впадемо духом через брак віри або ревності, коли відповідь затримується, а що часто буває неминучим, оскільки час є важливим елементом в усій Божій діяльності. WT '95-214.