Якщо ви не хочете, щоб ваші ближні вживали свій розум і язик для лихих підозрінь і наклепів проти вас, то й ви не повинні так поступати з ними. Закон Господа наказує всім, хто перебуває під Його Угодою, бути на осторозі, щоб не поширювати ані одного підозріння проти ближніх. А якщо підозріння без доказу було нав’язане розуму супутніми обставинами, то новий розум швидко, з притаманною йому доброзичливістю, урівноважить підозріння припущенням про помилкову інформацію або хибне представлення і завжди виправдає мнимого винуватця за відсутністю доказів. WT '99-72.

В цьому зверненні є прямота, гідна наслідування всіма, котрі мають вплив на інших і намагаються привести їх на правильну дорогу. Спонукуйте їх не зволікати, спонукуйте їх до повного і абсолютного послуху, до повного визнання Господа і Правди. Якщо після того, як їхні очі віри побачили Господа, а їхні вуха почули Його голос, вони не схильні до швидкого послуху, то ще менш ймовірно, що вони будуть схильні до нього через деякий час, коли світ, тіло і диявол казатимуть їм: “Не впадайте в крайності, будьте стриманими, не посвячуйте себе повністю Господу. Ваші сусіди і друзі будуть думати, що ви несповна розуму; це стане на заваді вашим надіям і планам і перетворить ваших друзів у ворогів. Це буде коштувати вам надто дорого. Не поспішайте”. WT '01-186.

Це особлива нагорода для тих, котрі з терпеливою витривалістю біжать у перегонах у теперішньому часі, в Лаодикійському періоді. Хоча ми не мали привілею втекти від години спокуси, однак наш привілей – мати особливе зрівноважуюче благословення, як наслідок того, що ми живемо в час парусії (присутності) нашого Господа. Ми можемо мати спільність з Ним, Його вказівки, духовну поживу, яку Він тепер роздає як “своєчасний харч”; і все це таким чином і такою мірою, як не мав ніхто з вірних у минулих періодах часу. Однак, як і слід було сподіватися, ця величезна ласка є відповідною компенсацією за витонченість і суворість проб цієї години спокуси, що приходить на весь світ. Якщо коли-небудь і була потрібна терпелива витривалість, то вона потрібна тепер. WT '01-118.

Якби усі з посвяченого Господнього народу могли прийти до рівня, де головною метою життя, темою всіх їхніх молитов було б бажання мати більшу міру Духа Господа, духа святості, духа Правди, Духа Христа, духа здорового розуму, – то яке б це означало благословення! Якби тоді вони боролися з Господом аж до світанку, то, вхопившись за Нього, вони обов’язково отримали б бажане благословення. Господь об’явився Своєму народу з особливою метою – дати їм це благословення. Проте Він стримує його, поки вони не навчаться його цінувати і щиро бажати. WT '01-271.

Нехай інші шанують того чи те, що хочуть. Ми, котрі скуштували, що добрий Господь, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння та силу духа, яким ми є знову зачаті до новизни життя – ми не можемо робити нічого іншого, як тільки вшановувати нашого Бога. Шануючи Його, ми повинні беззастережно довіряти Йому. А беззастережно довіряючи Йому, ми будемо раді йти будь-яким шляхом, який Він може нам вказати. Так довіряючи Йому і так ідучи, ми задоволені усім, що нас чекає, бо “нас веде Його рука”. І будьмо переконані, що, йдучи таким чином за правдивим Пастирем, ми врешті-решт дійдемо до небесної кошари. В цих запевненнях ми маємо радість, мир і благословення серця навіть у домі нашої мандрівки, коли ми ще не досягли небесного міста. WT '01-284.

Найбільшою битвою є битва зі собою. Ми маємо Господнє слово, що той, “хто панує над собою самим [своїм розумом, волею], кращий від завойовника міста”, тому що він належним чином навчився використовувати войовничість справжнього характеру в правильному напрямку – в контролюванні себе. Лише після того, як ми отримали значний досвід боротьби з гріхом і самолюбством у собі, досвід у витягуванні колоди з наших власних очей, в доланні гніву, злоби, ненависті та суперечки в наших власних серцях і плоті, – лише після того і завдяки цій суворій боротьбі й досвіду ми будемо приготовані підтримувати братів, підтримувати наших ближніх у їхніх труднощах – допомагати їм долати перешкоди і слабкості. WT '01-295.

Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, доказував Свою вірність, розвивав і показував Свій справжній характер, відчував і проявляв Свою любов, Свою жалість до людей в їхньому засліпленні та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б заслужено і справедливо докоряти Йому і лихословити, і не тому, що Його вороги були такі близькі до досконалості, що Він не міг знайти в них нічого вартого осуду і звинувачення, – а тому, що Він був так цілковито підкорений божественній волі, що міг приймати глузування та лайку людей і міг переносити все це покірно і терпеливо, пам’ятаючи, що навіть до цього Він був покликаний. WT '01-298.

Як наш Учитель був зненавиджений без причини, так нехай, наскільки це можливо, буде і з нами – щоб ненависть, злоба, заздрість і вбивство, які можуть сипатись на нас, могли бути повністю незаслужені нами, щоб наше життя було якомога чистіше, щоб, наскільки можливо, наші думки, слова і діла могли показувати славу нашого Господа і розповідати про нашу любов до всіх людей і особливо до дому віри. Незабаром, коли церква буде прославлена і буде запроваджена нова епоха, тоді ті, котрі тепер ненавидять нас... схиляться перед нами, як перед Господнім Помазанцем, і ми матимемо велику радість піднімати їх... і допомагати їм повернутися до повного образу і подоби Бога. WT '01-300.

Якщо б тільки ми пам’ятали факт, що кожне випробування, кожне переслідування, кожна життєва трудність, яким дозволено прийти на тих, котрі вчинили угоду жертви з Господом, є для того, щоб перевірити їх, випробувати їхню любов, виявити чи їхні характери є стійкі, вкорінені й засновані в праведності і будуються в любові, то всі проби, труднощі та спокуси постали б перед нами в новому світлі й значно допомогли б нам вести добру боротьбу і перемагати. Ми б сказали тоді: якщо цими незначними випробуваннями Господь перевіряє мою любов і посвячення Йому, то якими б незначними чи якими б важливими вони не були, я старанно використаю їх як сприятливі нагоди показати моєму Господу повноту моєї любові та посвячення Йому і Його справі. WT '98-41.

В якому б напрямі Господньої служби Йому не було б до вподоби відкрити нам двері нагоди, ми повинні ввійти туди негайно і енергійно – з ревністю до Нього і справи, до якої Він нас покликав. Це одна з умов нашого прийняття Ним. Якщо ми ліниві, неуважні до нагод, вони, без сумніву, будуть забрані від нас і передані іншим, бо Господь цілком може підняти того чи іншого слугу для служіння Його справі без втручання чи насильства над нашою вільною волею. Давайте щораз більше оцінювати привілей співпраці з Богом – особливо коли мова йде про ту велику службу, яку виконує наш Господь і Учитель Ісус, і до спільності в якій ми були покликані як Його наречена і співспадкоємці. WT '01-318.

Серце, воля, таким чином віддана Богу, намагається пізнати божественну волю, вхопити божественну думку і слухатися її словом і ділом. Якою мірою досягається цей стан нового розуму, такою мірою починається всебічне оновлення життя – в прагненнях, надіях, почуттях і зусиллях. Саме з цієї причини віруючим дається об’явлення божественної волі та плану – щоб через зростання в його пізнанні, через роздуми про ці речі, через наповнення розуму божественним планом і волею перетворюючий вплив міг поширитися на всі сторони життя. WT '01­324.

Кожному з посвяченого Господнього народу належить старанно відкидати скверну і слідкувати, щоб вона не ввійшла до нашого серця, наших думок, розуміючи, що, як наслідок, вслід за нею (більшою чи меншою мірою) прийде наше опоганення. Кожен, хто втримує чистоту думок, прикладатиме порівняно менше зусиль для дотримання чистоти слова і діла. Чи скверна походить з того боку, чи з іншого – від світу, тіла чи диявола, – вона перш за все атакує розум. Якщо цей напад відбитий, то перемога здобута. Якщо не відбитий, то ми не знаємо, якими можуть бути наслідки. Як говорить апостол Яків: “Пожадливість [яке-небудь самолюбне бажання] потому, зачавши [в розумі], народжує гріх [розвиває грішні слова чи діла], а зроблений гріх народжує смерть”. WT '01-325.

Яким великим благословенням для всіх духовних ізраїльтян було б засвоєння цього уроку, а саме: якщо ми приймаємо наслідки якої-небудь справи як добрі, і якщо розуміємо, що ми були проваджені до цих наслідків божественним провидінням, то ми повинні в думках і почуттях бути надзвичайно великодушними і дружелюбними до тих, хто був вжитий як знаряддя провидіння, без огляду на факт, що вони могли мимоволі повчати нас, або, подібно до братів Йосифа, сподівались зовсім інших наслідків. Ті, котрі здатні так дивитися на справи і сили, які діють в їхньому щоденному житті, є здатні, як сказав апостол, постійно перемагати в Господі. І в таких не знайдеться жодного місця для гіркоти або нарікань – чи то проти сатани, чи проти будь-кого з його слуг. WT '01-331.

Не всі це знають, однак це факт, що найвеличнішою рисою, яку людина може розвинути, і яка приносить найбільшу кількість благословень, є богоподібна риса милосердя, співчуття, доброзичливості. Господь кладе великий натиск на цю рису милосердя, говорячи, що якими б не були інші досягнення в знанні чи благодаті, якщо ми не маємо цієї риси, то ніколи не можемо бути прийнятними для Нього: якщо ми не маємо милосердя до інших, наш Небесний Отець ніколи не матиме милосердя до нас. І щоб переконати нас, що ми не повинні вважати милосердя лише зовнішньою формою, видимістю прощення і доброзичливості, наш Господь роз’яснює справу, кажучи: “Якщо не прощаєте ви від серця один одному, то і ваш Небесний Отець не простить вам” ...Лише милостиві будуть помилувані, а якщо ми не маємо милосердя від Господа, то все втрачене, тому що з природи ми, як і інші, є дітьми гніву і знаходимось під справедливим осудом. WT '01-332; '00-70.

“Ніколи, ніколи не можуть вони дорогу свою загубити”. WT '02-365.

Нам потрібен деякий критерій, так би мовити, деяка річ, яка допоможе нам вирішувати, яка дасть розуму можливість швидко приймати рішення. Цим критерієм повинна бути Божа воля. Отже, зрозуміти Господню волю стосовно якого-небудь питання означає прийняти її – як тільки її вдалося збагнути... Здатність вирішувати швидко, вирішувати завжди правильно, якою є Господня воля, вимагає деякого досвіду і дисципліни. Однак чим швидше ми почнемо, тим швидше набудемо вправності. Чим енергійніше ми вирішимо пізнавати Господню волю, чинити її та своєю готовністю показувати Йому, що робимо це із задоволенням, тим краще і швидше виявимо, що наш характер розвинувся у властивому напрямку. WT '02-42.

Щоб триматися правильного шляху в житті, щоб уміти зустрічати проби і труднощі життя (коли вони приходять на нас) і приймати їх у властивому дусі, вказаному Господом, – в дусі, який радіє в незгодах і вважає всі такі випробування радістю, – потрібно усунути страх перед людиною, який веде в пастку. І Господь велів нам боятися Єгови, а не наших смертних ближніх. Праведний є відважний, як лев, тихий, як голубка, і покірний, як ягня. Це особливе поєднання повинно проявлятися в кожному християнині, і ми сумніваємося, що його можна знайти деінде. WT '02-45.

Проба витривалості, безперечно, є однією з найсуворіших проб вірності, яким підлягає вибрана церква (Тіло Христа). Ця проба вимірює і відмічає силу кожної іншої чесноти і благодаті, і жодний воїн хреста не буде коронований лаврами перемоги, якщо він не встоїть у цій пробі... В битві цього дня, як і в усіх інших битвах, ворог намагається захопити зненацька, несподівано атакувати і подолати Господній народ. Тому єдиним приготуванням, яке можна зробити для таких надзвичайних ситуацій, є постійна пильність, молитва і зодягнення в повну Божу зброю – Правду і Духа Правди. WT '94-155.

Як багато змісту в цьому слові “силкуйся”, і лише старанний знаходить вузьку дорогу до божественного схвалення і прийняття. Старайся показати себе гідним: вивчай доктрину, вивчай свою поведінку, тримай її в згоді з доктриною. Вчися, як сприяти миру і процвітанню Сіона, як захищати себе та інших від стріл облуди та отрути зла – світського духа. Старайся виконувати обов’язки вірного воїна хреста – як незначні на вигляд, так і найсміливіші та найшляхетніші діла. WT '02-318.

Улюблені, коли ми усвідомлюємо, що до цього часу Бог вважає нас гідними дивитись у звій Його плану, який був розпечатаний для нас благословенним Господом Ісусом, Левом із племені Юди, то давайте доводити, що ми гідні продовжувати дивитись в нього і читати дивні речі Його закону, через вірний послух і відданість йому в усьому. Не легковажмо нашого великого привілею вважатися гідними мати частку в благословенній місії віддзеркалювання світла божественної правди. Спробуймо доказати, що ми є каменями рідкісної цінності, справжніми діамантами, які щиро приймають і чудово передають іншим світло правди, вірно переносячи найсуворіший натиск, який Бог може дозволити на нас. Бо якщо ми вірні в цих малих речах, то у властивому часі будемо також вважатися гідними царювати з Христом у силі та великій славі. WT '02-333.

 Якщо хто-небудь бажає честі від Бога, то нехай він не втомлюється шукати її вказаним Богом шляхом – на стежці покори, тому що Господь дає Свою благодать покірним. Якщо ви хочете бути посудом, придатним для Господнього вжитку, посудом на честь, покоріться під міцну Божу руку, і Він повищить вас Свого часу. В кожному разі не поспішайте з цим, а все, що ваша рука знайде до виконання, робіть з усіх своїх сил, починаючи і постійно продовжуючи очищати свою земну посудину, щоб вона могла бути придатною для вжитку Володарем. WT '02-319.

Коли ми розмовляємо з тими, хто має вуха для слухання і запитує про шлях до Господа, нам слід пам’ятати, що в житті людей бувають великі кризи, виняткові випадки, в яких одне слово може мати більшу вартість, більше значення, ніж мала б сотня чи тисяча слів в інший час і за інших обставин. Ми повинні бути жвавими в Господній службі (вчасно це, чи ні для нас самих), готовими з радістю віддавати наше життя за братів... Однак слід розрізняти між тим, що є невчасним для нас, і що є невчасним для інших. Ми повинні бути готові служити іншим в будь-який час, незважаючи на невчасність для нас, якщо це буде вчасно для них і нагодою для них. Ми не повинні нав’язуватися навіть з Євангелією в невідповідний час, якою б зручною не була ця нагода для нас самих. WT '02-381, 382.

Звертання уваги на ці незначні обставини, через які божественне провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцнює віру Господнього народу. Усвідомлення Божої турботи навіть над малими речами минулого дає основу для впевненості в Його мудрості й у тому, що Він подбає про ті риси Свого плану, які ще належать майбутньому, – виконає всі надзвичайно великі та цінні обітниці, які зосереджені в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Усвідомлення божественного провидіння в більших справах божественного плану стимулює також віру в Господнє провидіння в особистих і більш приватних справах Його народу. WT '00-8.

Хоча ми не можемо погодитись, що це належний день для святкування народження нашого дорогого Відкупителя, а зобов’язані наполягати, що воно відбулося близько 1-го жовтня (ІІ том, стор. 54), однак, оскільки Він не висловив бажання, щоб ми святкували Його народження, то зовсім несуттєво, на який день припадає святкування цієї такої значної для всіх події. В цей день, який загально святкують, ми цілком властиво можемо приєднатися до усіх тих, чиї серця є в стані любові та вдячності до Бога і Спасителя. Звичай в цей час року давати на пам’ять один одному маленькі подарунки виглядає для нас особливо слушним. Від Бога походить всякий добрий і досконалий дар. Він постійно дає, а ми постійно отримуємо від Нього. Але поміж усіма Його дарами є один найважливіший для нас дар – це дар Його Сина, щоб Він став нашим Відкупителем. WT '03-457.

“Будь сильний і відважний”. Є різні види відваги. Один вид породжений егоїзмом і самовпевненістю, інший вид породжений необачністю, яка нездатна враховувати труднощі ситуації. Але відвага, яку прищеплює Господь, яку повинні намагатися здобути всі духовні ізраїльтяни, – це відвага, яка, незворушно і спокійно дивлячись на проби і труднощі шляху і покірно визнаючи своє невміння впоратись із ситуацією, є підтримувана вірою в Господа – довір’ям до божественних обітниць, котре дозволяє зміцнятися Господом і могутністю сили Його. WT '02-285.

Ми повинні покладатися не на провідників, а на Господа. Це не означає, що ми не повинні довіряти провідникам і не повинні визнавати провідників, адже вся історія Господньої діяльності зі Своїм народом (як образним, так і прообразним) показує нам, що Йому до вподоби використовувати людські знаряддя як Своїх представників у навчанні і веденні Свого народу від благодаті до благодаті, від знання до знання. Урок, який потрібно засвоїти, полягає в тому, що Господь є повністю здатний вести Свої справи, що хоча ми можемо шукати Його керівництва через людських представників, ми покладаємось не на них, не на їхню мудрість, їхню силу, а на мудрість і силу Господа, яка веде їх і нас через них. WT '02-284.

Ми відчуваємо потребу прохати Господа, нашого Учителя і Голову, щоб Він щораз більше благословив нас тоді, коли ми з новою ревністю стараємося вірно і радісно пити зі струмка життєвого досвіду і набувати з нього мудрість, яка вишколить нас і приготує до Його служби в майбутньому, яка краще пристосує і приготує нас до Його служби також в теперішньому часі та зробить нас здатними через Його благодать звіщати Його чесноти в усіх важких обставинах і складностях життя, щоб прославляти Його в нашому тілі й дусі, які є Його. Коли ми п’ємо зі струмка, навчімось від пташок, які, коли п’ють, постійно піднімають голову, мовби дякуючи Богу. Постійно складаймо вдячність нашому Господу за кожен присмак життєвого досвіду, за кожен урок, за кожне випробування – засвоюючи їх усіх для нашого духовного розвитку. WT '02-14.

Всі з числа Господнього народу, відповідно до їхнього бажання бути служителями Правди, постійно повинні бути насторожі, щоб зауважувати нагоди для служіння, і повинні сподіватися, що Господь буде вести і використовувати їх. Де б ми не побачили докази посвячення Господу і Його Слову, ми повинні бути готові простягнути руку допомоги... Ми повинні бути готові передати далі отримане нами благословення, вважаючи це головною справою життя кожного, хто посвятив себе служінню Царю царів. WT '02-71.

Коли ми переглядаємо керівництво божественного провидіння протягом минаючого року, нехай Божа доброта і милосердя підтримають нашу віру і довір’я до Нього і в наступаючому Новому році. Правильний погляд назад з боку справжньої Божої дитини дозволить їй не лише віддавати вдячність за минуле, але й піднімати очі та голову, усвідомлюючи, що наше визволення є ближче, ніж тоді, коли ми вперше повірили, і що Той, Хто почав добру працю в нас, може і хоче завершити її, якщо тільки ми будемо продовжувати підкоряти свою волю, своє життя, своє все Його мудрій та люблячій турботі. WT '00-365.

Закінчення року є чудовою нагодою, щоб зробити нові постанови на наступаючий рік. Улюблені брати, зробімо багато добрих постанов стосовно того, якими ми хочемо бути, що хочемо робити, як хочемо страждати разом з нашим Господом, щоб з Його благодаттю ми могли вчинити його найкращим роком у нашому житті – роком найбільших надій, найбільших старань і, з Господньою благодаттю, роком найбільших успіхів у самопожертві, в доланні світу і його духа, у перемаганні себе і бажань плоті, в опорі противнику, в прославлянні нашого Господа і в благословенні Його народу. WT '99-286.