Ми приєднуємося до Ісуса, тому що бачимо в Ньому обранця Отця. Ми полишаємо все, щоб іти за Ним, тому що бачимо в Ньому прояв характеру Отця. Схожим чином, якщо ми надаємо свою допомогу, свою підтримку якій-небудь людській істоті в зв’язку з божественним планом і служінням, то це повинно бути просто на цій підставі – не лише особиста привабливість або прихильність, а те, що Господь торкнувся нашого серця усвідомленням, що перед нами особа, призначена Ним. WT '03-206.

Знання слід високо цінити в Церкві і вважати його доказом поступу, зростання, тому що ніхто не може зростати міцним у Господі і в силі Його могутності – благодаті, – якщо він не зростає також у знанні. Ми справедливо найвище цінуємо тих, чия любов до Господа і Його Правди підтверджується ревністю у вивченні Його Слова, і чия прихильність в Божих очах підтверджується тим, що вони все далі й далі є проваджені до Божих глибин. Проте, як у земній сім’ї ми любимо і піклуємося про дітей та підлітків, так само в домі віри “малі” та ті, котрі перестали розвиватися, повинні мати опіку, любов і допомогу, щоб вони могли зростати міцними в Господі та в силі Його могутності. WT '03-207.

Хто віддає Господу свою волю, своє серце, той віддає все. Хто не віддає своєї волі, хто не приходить до Господа в послуху серця, той не може принести Господу жодної прийнятної жертви. “Таж послух ліпший від жертви” – ось лекція, яка повинна бути глибоко викарбувана на серцях всіх освячених у Христі Ісусі. Необхідно також мати духа слухняності. Кожен, хто його має, буде не лише підкорятися божественній волі, але й буде намагатися щораз більше пізнавати цю божественну волю, щоб бути здатним підкорятись їй. Про цей клас Святе Письмо говорить: “Його слово я знайшов... і з’їв”, а також промовляє словами нашого Господа: “Твою волю чинити, мій Боже, Я хочу, і Закон Твій – у Мене в серці”. WT '03-220.

Дія страху справді є могутньою, вражаючою та жахаючою, але не на тих, котрі зуміли пізнати Господа через попередні життєві обставини і покладаються на Нього навіть там, де не можуть прослідкувати Його шлях. Велетня страху і відчаю потрібно зустріти каменем з потоку: “Так написано”. Праща віри повинна кинути слово обітниці з такою силою, щоб розторощити противника і визволити нас з-під його влади... Отже, озброєні лише Словом Бога і покладаючись на Його жезл і посох, ми здатні бути відважними і відповісти пихатому сектантству так, як Давид відповів филистимлянину: “Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив”. WT '03-329.

Заздрість є одним із великих недругів, який протистоїть кожному християнину. Її слід відразу вбити як ворога Бога, людини і кожного доброго принципу. І якщо її присутність хоч на мить опоганила серце, то в такій самій мірі потрібно вдатися до очищення духом святості та любові. Заздрість є не лише страхітливим чудовиськом сама в собі, але її отруйні зуби майже завжди завдають болю і горя іншим, а також приносять загальне нещастя і, врешті-решт, загибель тим, хто її плекає. Заздрість є гріхом у думці, злом у думці, і має велику здатність швидко вести до гріха і зла в учинку. Розум, раз отруєний заздрістю, лише з великими труднощами може повністю очиститись від неї – настільки швидко вона надає всьому, що її оточує, своє власне забарвлення і характер. WT '03-330.

Ніщо жодним чином не завдасть нам шкоди. Якісь речі можуть стати на перешкоді нашим тілесним інтересам, спокою або справам, але якщо ми пам’ятаємо, що ми не є в тілі, а в дусі, і що нам, як Новим Створінням, Господь обіцяв у властивому часі Царство, то, зрозуміло, жодні зовнішні впливи не можуть завадити нашим справжнім інтересам, нашим духовним інтересам, ані перешкодити тому, щоб ми осягнули славу Царства, яке Господь пообіцяв Своїм вірним. Лише втрата нашого довір’я до Господа і нашої вірності Йому могла б відокремити нас від Його любові та Його обітниць. WT '03-331.

Ці Нові Створіння в Христі Ісусі знають одне одного не за тілом, а за Духом. В дусі, тобто новому розумі, кожного знаходяться найшляхетніші почуття, найвищі прагнення, знаходиться те, що добре, правдиве, благородне, чисте – якими б не були тілесні слабкості. Вони люблять один одного з точки зору нової мети, волі, миру з Богом, і їхня дружба один з одним зростає в міру того, як вони бачать зусилля кожного у веденні доброї боротьби віри проти злих впливів світу, тіла і противника. Жоден язик, жодне перо не може належно виразити ту любов і дружбу, яка існує між цими Новими Створіннями в Христі Ісусі, для яких стародавнє минуло, і все стало новим. WT '03-333.

Бог навмисне влаштував справу так, що Його народ повинен зробити вибір, втративши або божественну дружбу і спільність, або світську дружбу і спільність, адже те, що любить Господь, є бридке для світу, а те, що любить світ – лихі вчинки, лихі думки і лихі слова, – є гидотою в очах Господа. І ті, котрі люблять і практикують таке, втрачають Його приязнь – вони не від Його Духа. “А коли хто не має Христового Духа, той не Його”. WT '99-70.

Обов’язок кожної Божої дитини – бути дуже активною в розповсюдженні Правди, дозволяючи своєму світлу світити, підрізаючи ґніт і підтримуючи полум’я. “Підрізаючи ґніт і підтримуючи полум’я!” – що це означає? Це означає, що ми повинні приділяти надзвичайно пильну увагу словам життя, щоб прийти до точного знання Правди; що ми повинні дбайливо і наполегливо усувати всілякі рештки неправди, як тільки вони стануть очевидними для нас (чи це помилка в доктрині, чи в наших щоденних поступках і розмовах), щоб чисте світло божественної правди могло світити з якнайменшими перешкодами за допомогою чистого і відкритого характеру. WT '03-358.

Порочна схильність прикривається совістю і стверджує, що слід завжди казати правду, і що Бог не може вважати сказану правду обмовою, а, засуджуючи лихі слова та обмову як діла тіла і диявола, Він, мабуть, мав на увазі брехливі, неправдиві слова. Це велика помилка. Обмова залишається обмовою, незалежно від того, чи сказане є правдою, чи неправдою, і так вважає не лише закон Бога, але й закони цивілізованих людей. Обмова – це щось (правдиве чи неправдиве), сказане з метою завдати шкоди іншому; і закони людей погоджуються із законом Бога, що така шкода іншому є злом. WT '99-70.

Несення хреста Господом полягало у виконанні волі Отця в несприятливих обставинах. Цей шлях викликав до Нього заздрість, ненависть, злобу, незгоду, переслідування і т.д. з боку тих, котрі вважали себе Божим народом, але про кого наш Господь, Котрий читав їхні серця, сказав, що їхнім батьком є диявол. Оскільки ми йдемо тією ж “вузькою дорогою”, котрою йшов наш Учитель, то, зрозуміло, можемо сподіватися, що наші хрести будуть схожими до Його хреста: протидія виконанню нами волі нашого Отця в небесах, протидія нашому служінню Його справі й тому, щоб наше світло світило так, як наказав наш Учитель і Провідник. WT '03-345.

“А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були і недостачі ні в чому не мали”, – пояснює апостол. Тому цілком очевидно, що терпеливість включає ще й інші чесноти характеру – дає зрозуміти про їх наявність в тій чи іншій мірі. Між Господнім народом терпеливість, безперечно, повинна передувати вірі, і степінь терпеливості, як правило, визначає кількість віри. Християнину, котрий виявляє нетерпеливість та стурбованість, бракує, очевидно, віри в Господа, інакше він зміг би відпочивати в милостивих Господніх обітницях і чекати їхнього виконання. Доклавши розумних зусиль та енергії, він повинен задовольнитися тим, щоб полишити наслідки, часи і пори Господу. WT '03-361.

Намагаймося, на зразок нашого Господа, бути миротворцями і жити з усіма братами в єдності Духа, в узах миру. Нехай наша активність, наша войовничість і т.п. буде спрямована проти великого ворога і всіх діл гріха – включаючи ті, котрі знаходяться в наших членах, в нашому власному зіпсутому тілі. Тоді ми, як і всі брати, знайдемо достатньо заняття для кожного войовничого елементу нашої вдачі шляхом, який до вподоби Господу, і достатньо зайнятості для кожної наявної в нас милої та корисної риси, щоб будувати одні одних і робити добро всім людям, коли маємо нагоду, і особливо рідним по вірі. WT '03-363.

Про нас можуть погано говорити і нас можуть обмовляти, але всі, котрі знають нас, котрі мають справу з нами, повинні з власного досвіду побачити нашу відданість принципу, наше прагнення, щоб слова наших уст, а також думки наших сердець і наша поведінка в житті були приємними Господу і вшановували Його ім’я та Його справу, щоб Бог міг прославитися через Христа, Котрому слава і Царство навіки. WT '03-365.

Ті, котрі в духовних речах свідомо живуть відокремлено від світу і визнають братами лише тих, хто сповідує обрізання серця і прийняття в Божу сім’ю, зустрінуться з опозицією з боку моралістів, лібералів і представників вищої критики, а також з боку мас людей, котрі ненавидять світло, тому що воно засуджує їхню темряву – доктринальну та усіляку іншу. Однак це єдино правильний і безпечний шлях для слідування. Набагато краще визнавати братами лише справжніх ізраїльтян, щоб таким чином справжня пшениця була відділена від куколю. WT '99-203.

Якщо ви маєте випробування і спокуси, які ви здатні подолати і які виробляють у вашому характері терпеливість, досвід, братерську доброзичливість, співчуття і любов, то радійте і приносьте молитву подяки та вдячності за божественну милість і допомогу. Якщо ваші проби здаються важчими, ніж ви можете витримати, і можуть вас розчавити, то представте справу великому Носію тягарів і просіть Його допомогти вам нести те, що буде для вашого добра, і звільнити вас від всього, що було б вам не на добро, а лише на шкоду. WT '96-163.

Кожна справжня Божа дитина повинна мати визначений індивідуальний християнський характер, існування якого не залежить від духовного життя якогось іншого християнина. Зі Слова Правди, проголошеного і підтвердженого прикладом інших християн, Божа дитина зобов’язана черпати ті принципи життя і т.д., які утверджують її характер, її власну духовну індивідуальність. Духовна індивідуальність кожного повинна бути такою безумовною і конкретною, що коли б навіть улюблений брат чи сестра, чиє духовне життя спочатку живило нас і просувало до довершеності характеру, відпали (що, як показує апостол, є можливим – Євр. 6: 4-6; Гал. 1: 8), то ми й далі будемо жити і будемо здатні присвоювати собі Духа Правди. WT '03-375.

Господь завжди присутній зі Своїм народом. Він завжди думає про нас, пильнуючи наші інтереси, охороняючи нас у небезпеці, забезпечуючи нас щоденними і духовними речами, читаючи наші серця, зауважуючи кожне поривання милої посвяти для Нього, формуючи впливи довкола нас для нашої дисципліни і очищення і прислухаючись до нашого найслабшого звертання про допомогу, співчуття або спільність із Ним. Він ніколи ані на мить не залишає сторожу – чи ми кличемо Його в гомінкі полуденні години, чи в безмовні сторожі ночі. Яким блаженним є усвідомлення такої постійної вірності! І жодна справжня Божа дитина не є позбавлена цього доказу свого всиновлення. WT '03-376.

Наш Господь завжди пов’язує поступ та розвиток нашого духовного життя з нашим прийняттям Правди і послухом їй. Кожна Божа дитина повинна остерігатись того вчення, яке стверджує, що воно йде попереду Слова і що Христос або Святий Дух промовляє до таких передових християн незалежно від Слова. Це розвиває духовну гордість і хвалькуватість та робить безсилими застереження і докори Святого Письма, тому що введені в оману особи думають, що вони мають вищого учителя, який мешкає в них. І сатана, користуючись таким обманом, веде їх як невільників своєї волі. WT '03-377.

Завжди пам’ятаймо, що розбитим і розкаяним серцем Господь ніколи не знехтує, ніколи не відкине його. Тому, які б труднощі не спіткали когось із Господнього народу Нових Створінь, нехай така особа, якщо вона прагне спільності з Господом і Його прощення та бачить, що її серце розбите і впокорене, не втрачає надії, а пам’ятає, що Бог вчинив приготування через заслугу Христа, яке дозволяє Йому приймати і вільно виправдовувати від усякого гріха кожного, хто приходить до Нього через Ісуса – через віру в Його кров... Ті, котрі внаслідок своїх гріхів мають розбите і впокорене серце, можуть знати, що вони не скоїли “гріха на смерть”, тому що про це свідчить стан їхнього серця. Як говорить апостол: “Не можна знов відновляти покаянням” когось, хто вчинив гріх на смерть. WT '03-383.

Вівці Малої Черідки не бояться жодного лиха, тому що Господь прихильний до них, тому що Він є з ними, на їхньому боці, і виявив Свою ласку в уже заплаченій викупній ціні. Він є з ними також у Своєму слові обітниці – у Своєму запевненні, що смерть не є припиненням життя, а просто спокійним сном в Ісусі до воскресіння. Нічого дивного, що вони можуть йти долиною смертної темряви, співаючи і граючи Господу в своїх серцях, відчуваючи потребу душі всім своїм єством славити, вихваляти і звеличувати Велике і Святе Ім’я Того, Хто полюбив нас, купив Його дорогоцінною кров’ю і покликав до співспадкоємства з нашим дорогим Відкупителем. WT '03-413.

Добро і милосердя, яких ми сподіваємося за завісою, мають свій початок вже тут, і саме так їх слід оцінювати. Хто нічого не знає про Господні радощі в теперішньому часі, той, очевидно, не буде готовий до Господніх радощів у Царстві, яких би блаженств і радощів він не досяг під правлінням цього Царства протягом Тисячолітнього Віку. Отже радість і втіха, дарована Господнім вірним, не є справою однієї миті, що пов’язана з початковим прийняттям Господа і посвяченням себе Йому. Добро і милосердя Господа не потрібно сприймати як речі далекого минулого, а потрібно визнавати і оцінювати як речі сьогодення. День за днем Боже добро і милосердя супроводжують нас, відсвіжують нас, зміцнюють і благословляють. WT '03-413.

Наша добра боротьба віри в значній мірі полягає в нашому захисті Божого Слова і включає також захист нами Божого характеру. Вона означає нашу готовність за всяку ціну стояти за Правду і проти будь-якої кількості нападників – проти людських віровчень і теорій, що хибно представляють добру новину великої радості, проголошену Господом і апостолами, яка, дякувати Богу, все-таки буде всім людям. Апостол говорить: “Я поставлений на оборону Євангелії [Правди]”. Ми не можемо не захищати Правду. Правда є представником Бога, представником Христа, отже вона є нашим знаменом, і, як добрі воїни, ми повинні захищати наше знамено аж до смерті. WT '03-423.

Тіло, плоть, має тенденцію підніматися зі стану, в якому воно вважається мертвим, отже новому створінню потрібно постійно бути насторожі, щоб втримати своє верховенство, щоб вести добрий бій віри і здобути нагороду переможця. Ці сутички нового розуму з тілом є доброю боротьбою в тому сенсі, що вони є боротьбою проти гріхів і слабостей, притаманних зіпсутій природі. Вони є боротьбою віри в тому сенсі, що весь шлях Нового Створіння є шляхом віри, як говорить апостол: “Ми ходимо вірою, а не видінням”... Це боротьба віри в тому сенсі, що продовжувати цю битву проти власного тіла і його потягів та бажань може тільки той, хто здатний проявляти віру в обітниці та в Господа, свого помічника.WT '03-425.

Справді, Він може і хоче найвищою мірою спасти всіх, котрі приходять до Бога через Нього. WT '03-440.

День за днем пам’ятаймо наше потрійне відношення до цього Храму. (1) Як живі камені ми ще й далі є в процесі приготування. (2) Як члени Царського Священства, котрі несуть Ковчег, ми крокуємо від стану Намету до стану Храму; деякі з нас вже увійшли туди, а деякі все ще є в дорозі. (3) Для нас, як Господнього народу, настав час знати і співати в дусі та розумінні нову пісню божественної милості, справедливості, любові та правди. Будьмо вірні в кожному з цих відношень, виконуючи свою частку, і незабаром наш шлях закінчиться, і слава Господня наповнить Храм. WT '03-443.

Господній народ постійно атакують спокуси – пропозиції робити якісь дивовижні діла в Його Ім’я, щоб довести собі та іншим, що вони є улюбленцями небес. Урок, який ми повинні засвоїти, полягає в тому, що праця, яку Отець дав нам для виконання, не зводиться до того, щоб переконувати світ або демонструвати милість Отця до нас і нашу велич в Ньому, а радше, щоб тихо і покірно, однак ефективно, наскільки дозволятиме розсудливість і доцільність, дозволяти нашому світлу світити і показувати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви у дивне Своє світло, покликав від намірів бути чудотворцями до розумного становища слуг, служителів Правди. WT '04-9.

Вагання після того, як зло є розпізнане, тільки збільшує силу спокуси. WT '03-32.

Одним із суворих випробувань Нового Створіння є подолання любові до світського духа, яким керує гордість. Світська гордість кидає виклик вірі в Бога і послуху Йому, і лише ті, котрі є відважні і повні довір’я до Господа, можуть перемогти цього велетня. Необхідно також, щоб перемога була повною – щоб гордість була цілковито впокорена, вбита, і ніколи не могла знову піднятися, аби знищити нас. Це особиста битва, і єдиною відповідною зброєю проти цього велетня є камінь з потоку – послання Господа, яке показує нам, що́ є приємне і прийнятне в Його очах, і запевнює нас, що той, хто впокорює себе, буде звеличений, а той, хто вивищує себе, буде понижений. Як висловився поет: “Де хвастощі спиняються, там гідність починається”. WT '03-329.

Як послідовники, тобто учні, Христа, ми знаходимось в Його школі, і великий урок, якого Він день у день навчає нас, урок, який ми повинні засвоїти цілковито, в усіх його різноманітних особливостях і відгалуженнях (якщо хочемо осягнути рубіж нагороди нашого високого поклику), є урок любові. Вона охоплює і пов’язує всі слова, думки і діла нашого щоденного життя. Як сказав поет: “Як кожна мила барва – світло, так кожна благодать – любов”. WT '03-55, 58.