Вплив язика перевищує вплив всіх інших членів разом взятих, і тому контролювати його в Господній службі є найважливішим завданням Господнього народу в стосунку до їхніх смертних тіл і служби, яку вони виконують для Господа. Кілька слів любові, доброзичливості, готовності допомогти – як часто вони змінювали весь хід людського життя! Більше того, яку велику роль вони відігравали у формуванні долі цілих народів! І як часто злі слова, слова недоброзичливі, наклепницькі скоїли кричущу несправедливість, погубили репутацію і т.п., тобто, як говорить апостол, “запалили круг життя” – збуджуючи пристрасті, суперечки, ворожнечі, які спочатку здавались немислимими. Не дивно, що апостол говорить, що такі язики “запалюються від геєнни” – Другої Смерті! WT '99-75.

На нашу думку, без молитви жоден християнин не може триматися правильного, послідовного шляху в житті і зводити будівлю такого характеру і віри, яку апостол зображує як складену із “золота, срібла, дорогоцінного каміння”. Більше того, він не може цього робити без регулярної молитви і – ми майже переконані – без преклоніння колін під час молитви. Ми віримо, що досвід і свідчення найвірніших і найкращих із Господнього народу, котрі коли-небудь жили, підтверджують це. WT '99-184.

Хтось добре сказав: “Християнин у світі подібний до корабля в океані. Корабель в океані є в безпеці доти, доки океан не потрапить в корабель”. Сьогодні однією з найбільших проблем християнства є те, що воно впустило чужинців, “народи цього краю”, і визнало їх християнами. Це завдає шкоди не лише християнам, знижуючи їхній рівень (бо посередність в такому випадку буде вважатися критерієм), але й шкодить “чужинцям”, схиляючи багатьох із них до переконання, що вони знаходяться в цілковитій безпеці і не потребують жодного навернення, тому що зовні вони виглядають пристойно і, можливо, вчащають на публічні богослужіння. WT '99-203.

Деякі з дорогого Господнього народу в значній мірі шкодять своєму впливу в Правді через надмірне самовдоволення, надмірну самовпевненість, з якою вони розповідають про божественний план іншим – особливо людям освіченим. Покора є коштовністю скрізь, де б вона не була, і особливо бажаною вона є як помічник і праща для Правди. Нехай Правда буде випущена з усією силою, яку вона може нести, але завжди з покорою і смиренням. І представлення Правди у формі запитань часто виявляється найбільш переконливим. WT '00-14.

Пам’ятаючи це, кожен з Господнього народу повинен бути задоволений часткою, яку Провидіння, очевидно, позначає для нього: не бути лінивим, а задоволеним, коли зробить все, що знайдуть його руки; не бути нервовим, буркотливим, дратівливим, не нарікати на Бога і Його провидіння. Можливо, Господь пристосовує і приготовляє нас особисто до якоїсь особливої служби, і тільки ці дозволені труднощі приготують нас до цієї служби. Ми повинні пам’ятати також, що ми нездатні судити про наші власні недоліки, а, отже, нездатні робити висновки про те, які випробування були б найбільш корисними для нас. WT '00-22.

Якщо ми рішуче відкидаємо спокусу, то це збільшує силу нашого характеру не лише під час цієї спокуси, але й під час наступних спокус. І це до деякої міри бентежить нашого противника, котрий, зауважуючи нашу рішучість, добре розуміє, що даремно дискутувати з особами міцних переконань і твердого характеру. В той же час, якщо над питанням дебатувати, то наслідком, безперечно, буде висування подальших доказів та аргументів з боку противника і небезпека для нас, що він здолає нас своїми аргументами, бо, як говорить апостол, диявол є хитрим противником, і “відомі нам його задуми”. Негайний і рішучий послух Слову і Духу Господа – це єдиний безпечний шлях для будь-кого з братів. WT '00-30.

Ісус зважав на Божі часи, пори і методи. Він ніколи необачно не наражав Свого життя на небезпеку, доки з пророцтв не зрозумів, що надійшла Його година бути відданим в руки Його ворогів. Він не виголошував довгих молитов на рогах вулиць, щоб Його чули люди, і не напучував натовп гучними промовами. Як показав пророк, Він не кричав, і на вулицях не давав чути Свого голосу (Іс. 42: 2). Він обирав Божі методи, які є мудрими, раціональними і ефективними у виборі з-посеред людей класу, який Він бажає бачити спадкоємцем обіцяного Царства. Нехай ті, котрі хочуть бігти так, щоб здобути нагороду, звернуть увагу на ці кроки Учителя і щораз більше наповняються Його Духом. WT '02-265.

Кожен робітник теперішнього жнива повинен добре зауважити Господню вказівку, дану в цих віршах. Куди б не йшли Господні представники, з ними повинен йти мир, а не сварка, непорозуміння, безлад і суперечка. Правда дійсно виявиться мечем, який викликає опозицію, однак опозицію та поділи повинна викликати саме Правда, а не грубість чи недоброзичливість слів чи дій з боку Господніх представників. Багато речей обтяжує людство в наші напружені дні, і всі, котрі прийняли Правду, повинні прийняти також її духа, “благовістячи мир через Ісуса Христа”. WT '04-108.

“Жниво” є часом пересівання “пшениці” – часом відсіювання, відділення, і кожен з нас повинен переконатися в тому, яким є його характер: “Все зробивши, стійте”. Проби цього “жнива” повинні бути схожі до проб Юдейського, тобто образного, “жнива”. Однією з них є хрест, іншою – присутність Христа, ще іншою – покора, ще іншою – любов. Юдеї отримали докір за те, що “не пізнали часу відвідин своїх”. Справа подвійно невтішна для тих, котрі спершу бачили світло Теперішньої Правди, а потім ідуть у “зовнішню темряву”. Це означає невірність. WT '04-297.

Що за заклики до єдності, миру, братерської доброзичливості! Як вони заохочують нас до терпеливості, поблажливості, доброти, готовності допомогти і потішити один одного в церкві, щоб таким чином Дух Господа міг рясно перебувати в усіх, щоб кожен міг вчинити якомога більший поступ у правильному напрямку. Дорогі брати і сестри, будьмо щораз більше гідними імені Варнава – Утішитель братів. Нехай Святий Дух щораз більше наповняє нас, бо такою є Господня добра воля; щоб, заряснівши ним, ми всі могли бути синами і дочками потіхи в Сіоні, представниками нашого Отця і провідниками Святого Духа, а також Правди. WT '04-296.

Ми повинні сподіватися другого нападу на правдиву церкву (не на номінальну систему), а це може означати, як у випадку з Іваном Христителем, другу і, на вигляд, повну перемогу вавилонської жінки та її коханця, світу, над вірними членами Тіла Христа в тілі. Ми, звичайно, не здивуємося, якщо справа закінчиться таким чином. Однак ця та інші речі повинні разом допомагати на добре тим, хто любить Господа. Ми всі повинні померти, щоб здобути нашу небесну нагороду за завісою. Клас Іллі по цей бік завіси повинен бути і буде переможений, але видима поразка лише пришвидшить славу Царства. WT '04-63.

Напевно кожен мислячий християнин повинен постійно молитися цією натхненою молитвою про очищення від таємних провин, щоб таким чином бути в змозі стриматися від свавільних гріхів. Щиро молячись про це, він також повинен бути на осторозі проти цих початків гріха і берегти своє серце в чистому і непорочному стані, постійно приходячи до джерела благодаті по допомогу в час потреби. Той, хто намагається жити життям святості та близькості до Господа, пильнуючи себе тільки проти зовнішніх, тобто зухвалих, гріхів, і нехтує початками гріха в тайні свого розуму, той намагається робити правильну річ дуже недоладним і нерозумним чином. WT '98-22.

Якщо б ми, як християни, завжди могли виразно пам’ятати про це, то скільки достоїнства це додало б нашому характеру! Яка б це була перетворююча сила! Яка підмога для нової природи в її битві проти негідних і нікчемних схильностей старої природи, яка тепер відкинута нами і вважається мертвою! “Наша батьківщина в небесах”, – говорить апостол. Хоча ми ще живемо в світі, ми не є зі світу, а передали своє підданство і громадянство небесному Царству... Тепер, як призначені особи цього Царства (хоча ми все ще живемо в світі серед чужинців і сторонніх), ми як представники і посли повинні відчувати гідність і честь цього становища, а також тягар відповідальності, і повинні пам’ятати слова апостола: “І все, що тільки робите словом чи ділом, – усе робіть у Ім’я Господа Ісуса”. WT '04-72.

Як би лагідно не була викладена Правда, вона, таки, є мечем, який пронизує в усіх напрямках, і який, як провістив наш Господь, часто ставить батьків проти дітей, а дітей проти батьків, тому що темрява ненавидить світло і опирається йому всіма можливими способами. Враховуючи вчення Господа на цю тему і те, як наймудріше його представлення в кінцевому результаті може бути перекручене, кожному, хто хоче вірно служити Правді, належить бути якомога обережнішим, щоб не бути хибно зрозумілим. Потрібно виразно дати зрозуміти, що ми ані не беремо участі в анархії, ані не захищаємо її в будь-якому її вигляді, а, навпаки, відстоюємо праведність і найвищий із законів – божественний закон. WT '03-13.

Це, мабуть, означає, що більш врівноважені серед Господнього народу повинні відноситись із співчуттям і виявляти терпеливу поблажливість не лише до слабких і тих, кому бракує відваги, але й до всіх, включаючи тих, хто занадто відважний і напористий... Зростання в знанні допомагає нам зростати в благодаті терпеливості, бо коли ми щораз більше оцінюємо терпеливість небесного Отця до нас, це допомагає нам застосовувати цей самий принцип до інших... Думка, що наш небесний Отець виявив прихильність і покликав когось, повинна робити нас дуже обережними щодо того, як ми співпрацюємо з Господом в цьому поклику, і як нам бути найбільш корисними для всіх тих, котрі разом з нами намагаються йти по вузькій дорозі слідами нашого Господа. WT '03-24.

Маючи серце в стані спільності з Господом і повної відданості чинити Його волю, Господній народ не лише благає про Його благословення на початку кожного дня і приносить свою вдячність при його завершенні, але в усіх життєвих справах старається пам’ятати, що він все посвятив Господу, і вірою звертає до Нього очі в усіх справах життя. І пропорційно до важливості його справ, він вірою усвідомлює зв’язок Божого провидіння з усіма його життєвими інтересами і відповідно дякує. Така Божа воля стосовно нас. Він хоче, щоб ми жили в стані постійної уваги до Його волі і Його благословення; і Він хоче цього від нас, бо це найсприятливіший стан для нашого поступу по вузькій дорозі, який найкраще допомагатиме нам чинити наше покликання і вибрання міцним. WT '03-25.

Дух Господа між Його народом порівнюється до “полум’я священної любові” до Господа і до всіх, хто пов’язаний з Його справою. Це полум’я запалене божественним посланням в кожному особисто, коли він зачатий Святим Духом, і тому належить всій Церкві разом, яка є під керівництвом цього Духа. В міру того, як Церква зростає в знанні, любові та єдності з Господом, це “полум’я священної любові” чинитиме її світлом у світі – містом на горі, яке не може сховатися. WT '03-25.

З якою б повагою кожен не ставився до пророкування, тобто публічного проповідування, Господній народ відповідно повинен вчитися не приймати того, що йому довелося почути, без належного вивчення і критичного розгляду. Він повинен перевіряти все, що чує, повинен вміти розрізняти розумом, що є логічним і підтвердженим Біблією, а що є тільки припущенням і, можливо, софізмом. Він повинен перевіряти почуте, щоб міцно триматися всього, що витримує випробування божественного Слова і є в згоді зі Святим Духом, і повинен негайно відкидати все, що не витримає цього випробування. WT '03-26.

Застереження полягає в тому, що будь-якій лихій речі, чи вона має добрий вигляд, чи поганий, потрібно протистояти і опиратися... Втримуватись від усякого виду лихого є іншою думкою – відмінною від тої, яку підтверджують слова апостола в оригіналі, – однак вона виражає здоровий принцип. Ми, безперечно, повинні втримуватись не лише від злих речей в будь-якій формі чи в будь-якому вигляді, але й повинні, наскільки можливо, втримуватись від того, що, як ми знаємо, є добрим, але що наші приятелі чи сусіди можуть неправильно зрозуміти і вважати лихим. Дух здорового розуму диктує нам, що слід уникати не лише зла в якійсь його формі, але навіть усього, що має вигляд зла, – щоб наш вплив для Господа і Правди міг бути більшим. WT '03-26.

Метод апостола вартий наслідування. Всі мудрі люди не довіряють новинкам і схильні говорити, що все, що є вартісне, існувало віддавна. Ми, подібно до апостола, повинні намагатися показати, що правдива євангелія не є новою теологією, а старою теологією, не є новою євангелією, а старою євангелією – провіщеною Аврааму, проголошеною Самим Господом Ісусом і усіма Його апостолами. Відповідно до того, як ми будемо виявляти, що поширені сьогодні помилки беруть свій початок у Середньовіччі, ми повинні показувати, що ми не вигадуємо нової, такої ж хибної, теорії, а відкинули помилки Середньовіччя і повернулися назад до первісних принципів, настанов і наук євангелії, яку звістив Господь і Його уповноважені представники – апостоли. WT '03-29.

Для Господнього народу духовного Ізраїлю було б добре постійно пам’ятати, що духовним інтересам завжди слід віддавати перевагу; що буденні справи потрібно вести і контролювати з точки зору вічного благополуччя – з точки зору духовного зростання, розвитку і процвітання, – з точки зору найкращих інтересів і впливів на їхніх дітей. Вони не тільки повинні вагатися приймати яку-небудь пропозицію, що привела б їх та їхні сім’ї в несприятливе, безбожне оточення, але повинні постановити, що з жодних міркувань не приймуть такої пропозиції – що, навпаки, саме Господній народ повинен бути їхнім народом, навіть якби це означало менше зручностей і розкоші теперішнього життя. WT '02-350.

Чи всі ми не повинні мати Духа Учителя, вираженого Його словами? Справжні Господні святі не мають своїх власних справ, бо все своє вони віддали Господу в посвяченні. Свої справи вони ведуть як довірені особи Господа – не з метою при своїй смерті передати їх у квітучому стані своїм дітям чи друзям, можливо, навіть їм на шкоду. Довірена особа повинна вести справи так мудро, як тільки здатна, до самої смерті, тому що тоді її опікунство закінчується, і вона повинна здати свій звіт. WT '03-53.

Любов є найпрекраснішою і водночас найбільш тривалою річчю... бо хіба ж віра насправді не прийде до свого кінця, коли ми будемо бачити і знати повністю? І хіба надія насправді не закінчиться, коли ми досягнемо здійснення всіх наших надій і оволодіємо повнотою обітниць нашого Небесного Отця? Однак любов ніколи не припиниться, так само, як вона ніколи не мала початку. Бог є любов, а оскільки Він не мав початку, то і любов не має початку, тому що вона є Його характером, Його вдачею. І як Він триває вічно, так і любов триватиме вічно. WT '03-58.

Коли ми роздумуємо над цим чудовим вираженням почуттів Господа до церкви, то вловлюємо проблиск слави блаженної єдності божественної сім’ї. Це єдність мети, єдність довір’я, єдність співчуття, єдність любові, єдність почесті та єдність спільного володіння. Згідно з описом, даним нашим Господом, ця єдність вже існує між Ним і Отцем, а що стосується Його учнів, вона була і все ще є очікуваною. Повне її досягнення є кінцевою метою, до якої нас навчено прямувати. WT '03-77.

Нехай надія, що незабаром ми зазнаємо зміни при нашому воскресінні, станемо подібними до нашого дорогого Відкупителя, і будемо бачити Його, як Він є, і ділитимемо Його славу у великій “епіфанії”, тобто сяєві синів Бога в славі Царства, викликає в нас ентузіазм – нехай вона додасть енергії нашим серцям, відкриє наші уста і зміцнить нас для кожного обов’язку, привілею і нагоди служити нашому Учителю і домочадцям віри. Якщо ця надія була якорем для Господнього народу протягом багатьох століть, то наскільки більше значення вона має для нас, котрі живемо тепер, безпосередньо під час Його присутності, чекаючи на Його “апокалюпсис” – Його об’явлення в славі Царства! WT '03-151.

Осуджувати кожного зустрічного грішника Господньому народу личить не більше, ніж говорити всім негарним людям, що вони недостатньо вродливі... Ввічливість завжди є частиною християнського характеру. У світі вона може бути політурою, але в християнина вона не є просто показним лоском, а відображає справжні почуття серця, розвинуті згідно з духом життя – любов’ю. Любов веде до доброти, терпеливості, лагідності тощо, і навіть у випадку непослуху вона вагатиметься, чи казати гостре слово, і уникатиме цього, наскільки дозволятиме обов’язок. WT '03-153.

Зі слів апостола не випливає, що ми не повинні звертати жодної уваги на тілесні недоліки – свої чи інших членів Тіла. З усіма тілесними слабостями слід боротися, і часто, в інтересах Нового Створіння, вони можуть вимагати суворого обходження. Однак ми повинні провести чітку межу між Новим Створінням і його слабким смертним тілом. Ми повинні любити брата і співчувати йому, хоча нашим обов’язком може бути, в його інтересах, а також в інтересах церкви, докорити чи зганити, чи якось інакше виправити його хибну поведінку. Апостол пояснює, як ми повинні розпізнати ці два класи: духовно невідроджений буде піклуватися про тілесне, тоді як духовно відроджений буде піклуватися про духовне. WT '03-170.

Це зовсім не означає, що ми повинні порушувати закони розсудливості та порядності, нав’язуючи добру вістку іншим в незручний і невідповідний для них час. Але це означає, що ми повинні мати таку любов до Правди, таке щире бажання служити їй, що з радістю прийматимемо нагоду робити це, незважаючи на можливі незручності для нас самих. Це головна справа нашого життя, якій підпорядковане саме життя, а, отже, жодна нагода служіння не може бути відкладена вбік. WT '03-189.

Навчімось правильно молитися, а також правильно докладати зусиль і правильно надіятися. А щоб поступати так, будьмо швидкими послухати, забарними говорити, швидко прислухаймося до Слова Господа, до лекцій, які Він вже нам дав, до Його методів навчати нас, керувати нами і благословити нас. Будьмо забарними говорити Йому про те, яким речам ми надаємо перевагу; намагаймось досягнути такого розвитку християнського характеру, який дозволить нам завжди шукати не свою волю, а волю і шлях нашого Отця на небесах. WT '03-204.

Правда не лише в тому, що Господній Помазанець буде на голову вищий від інших, “визначніший від десяти тисяч інших... і увесь – розкіш”, але правдою у великій мірі повинно бути і те, що всі, котрі тісно пов’язані з членами Тіла Христа в теперішньому житті (ще до проголошення Його Царем цілого світу), повинні бути здатні розпізнати велич і благородство характеру тих, кого Господь вибирає на таке почесне місце в справах людей. Вони мають бути здатні пізнати їх як тих, що були з Ісусом, повинні бачити велич їхніх сердець, їхню моральну вищість – повинні розпізнати в них дух здорового розуму. WT '03-206.

Відповідь трьох євреїв Навуходоносору: “Бог наш, Котрому ми служимо”, – є варта уваги. Вони не лише визнавали Бога і поклонялися Йому, але, на додаток, служили Йому згідно з нагодами, які мали... Дорогі брати, давайте вирішимо, як зробили ці три євреї, що ми будемо поклонятися і служити лише Господу нашому Богу – що ми не будемо поклонятися і не будемо служити ані сектантству в якій-небудь з численних його форм, ані мамоні з її спокусами і нагородами, ані славі, ані друзям, ані самі собі. Наш Господь і Голова сказав, що Бог “Собі прагне таких богомільців”, які “вклонятися будуть Йому в дусі та в правді”. WT '99-172.