Мир, про який тут говориться, не є наш власний мир. Це мир Бога – мир, який приходить до нас від усвідомлення Божої сили, доброти і готовності тримати нас Своєю правицею як Своїх дітей. Думка полягає в тому, що цей мир постійно стоїть насторожі, як вартовий, щоб давати відсіч кожній ворожій, бентежній думці або боязні. Цей мир тримає розум християнина, тому в серці він має мир з Господом, спільність, єдність, – і це оберігає його розум, а також його вміння думати, навчаючи його і запевнюючи про божественну силу, мудрість і любов. WT '03-8.

Хто симпатизує брехливості або перебільшенню, той так чи інакше оскверняє себе. Хто очищує свої думки, уникає перебільшення і т.п., той такою ж мірою очищує свій розум і весь свій характер. Недостатньо впевнитися в правдивості речей. Ми повинні вникати в них далі і виявляти, наскільки вони є чесні, шляхетні, бо хоча Господь покрив ганебні риси нашого характеру і пропонує покривати їх Своєю власною заслугою аж до кінця, проте ми не можемо з симпатією ставитись до нашого зіпсутого стану, а, навпаки, повинні прагнути правдивої шляхетності й найвищого мірила чесності в наших серцях, в наших помислах, в усіх наших справах із нашим Богом і з нашими ближніми. WT '03-9.

Ми не повинні дозволяти нашому розуму схилятися до того, що було б несправедливим, а повинні вчитися застосовувати цей критерій справедливості до кожної нашої думки, слова і вчинку, водночас навчаючись дивитися (наскільки дозволить здоровий розум) на поведінку інших з відмінної точки зору – з точки зору милосердя, прощення, співчуття, бажання допомогти. Проте обережність ніколи не може бути зайвою чи надмірною тоді, коли ми критично розглядаємо кожну думку, яку приймаємо, і кожен план, який обдумуємо, щоб лінія справедливості в жодному сенсі слова не була порушена нами за згодою нашого серця. WT '03-9.

Ми до такої міри повинні любити і розвивати те, що є чисте, щоб те, що нечисте, ставало для нас нестерпним, прикрим, і щоб ми прагнули викинути його з пам’яті. А цього можна досягти лише шляхом постійних роздумів про те, що чисте, уникаючи віддаватися думкам про те, що нечисте. Ми повинні розпізнавати справжню красу і цінувати її. Коли нам доводиться думати про речі виняткової чистоти, ми обов’язково повинні піднятись розумовим поглядом якомога вище і якомога ближче роздивитись красу досконалого характеру нашого Бога і нашого Господа Ісуса Христа, а також красу, яка проявляється в характері того чи іншого послідовника Ісуса, котрий пильно йде Його слідами. WT '03-9.

Про вартісні речі (про чесноти), про речі, деякою мірою гідні похвали (чиїсь шляхетні слова, шляхетні вчинки або шляхетні почуття), ми можемо роздумувати без побоювань і, як наслідок, бачити, що ми піднімаємось до тих ідеалів, якими живиться наш розум, наша нова природа. Таким чином ми будемо щораз більше перемінюватися шляхом відновлення нашого розуму і ставатимемо щораз ближчими до славної подоби нашого Господа і Учителя, змінюючись від слави на славу, поступово, потрохи, крок за кроком, протягом теперішнього життя. Перебуваючи в такому стані думок і підтримуючи нашу єдність з Господом, ми матимемо частку в Першому Воскресінні, яке навіки удосконалить нас на образ і подобу Господа. WT '03-9.

Якщо виявиться, що пережите нами в житті є надто різноманітне, ми можемо зробити висновок, що Господь бачить, що нам потрібні одночасно злети і падіння успіху та скрути, щоб належно навчити нас і підготувати до становища, яке Він передбачив для нас у майбутньому. Тож давайте, як апостол, вчитися бути в достатку, не допускаючи, щоб ряснота земних речей відвела нас від наших обітів посвячення; і давайте вчитися також бути в нужді і не бажати при цьому нічого понад те, що Господня мудрість і провидіння вважає за краще нам дати, – тобто бути задоволеними. WT '03-10.

Всі зачаті Святим Духом повинні мати добру вдачу. Жодним чином ми не можемо краще звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного Свого світла, ніж через прояв духа любові в щоденних життєвих справах. WT '03-56, 5.

Жоден член тіла Христа не може сказати, що він зовсім не потребує іншого члена, і жоден член не може сказати, що немає нічого, що він міг би робити в службі Тілу. Під керівництвом нашого славного Голови кожен член, наповнений Його Духом і бажаючий служити Йому, може щось робити. Коли настане час нагород, хто знає, скільки корисності Павла і Аполлоса може бути приписано деяким з покірних осіб, таким як Акила і Прискилла, котрі різним шляхом служили, а також заохочували і підтримували своїх здібніших братів у Господній праці. WT '03-59.

Жодна Господня дитина не повинна дозволяти, щоб теперішній жнивний час, з його нагодами служіння і співпраці, минав без намагання щоденно особисто піднімати царське знамено і привселюдно звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до світла, або без допомоги і співпраці з іншими, кого Господь у Своїй передбачливості помістив у більш сприятливе становище для публічної служби. WT '03-59.

“Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя затримаємо певним аж до кінця” (Євреїв 3: 14).

Ви, котрі розпізнаєте нагороду вашого високого поклику і намагаєтеся невпинно бігти в цьому напрямку до мети, “підпережіть стегна свого розуму”, збільште і укріпіть ваші наміри та зусилля, відновіть вашу рішучість, подвойте ваш запал, відкиньте вбік тягарі зайвих світських турбот, пожвавте вашу ревність і, як наполягає апостол, із терпеливістю біжіть в змаганні, яке призначене вам. Біжіть не так, як той, хто лише б’є повітря, а як той, хто має перед собою мету і хто у відчайдушній завзятості вирішив вчинити своє покликання і вибрання міцним. WT '03-54.

Ми повинні чітко тримати в нашому розумі факт, що кінцевою метою всієї божественної діяльності з нами і для нас, а також кінцевим значенням всіх божественних обітниць для нас, є розвиток любові, яка є Подобою Бога, тому що Бог є любов. А щоб ця любов розвинулась в нас у такому значенні і до такої міри, як це передбачив Господь, необхідно, щоб вона виходила з чистого серця, була в повній згоді з Господом та Його законом любові і цілковито суперечила противнику та його закону самолюбства. WT '00-360.

Тим, хто досягнув мети досконалої любові, необхідно залишатися активно зайнятими в Господній службі, кладучи своє життя за братів. Вони повинні стояти не лише як представники Бога і принципів праведності, але й як представники тих, хто міцний Господом і могутністю сили Його та вірою Його Слову, – готові, охочі й діяльні в підбадьоренні інших, котрі також біжать в цьому змаганні, щоб вони так само могли досягти “мети”. WT '01-10.

Хоча гнів у значенні ненависті, злоби, незгоди, заздрості повинен бути усунений всіма, хто намагається бути відбитком дорогого Божого Сина, однак гнів у значенні праведного обурення проти злодіяння, гріха в різних його формах, є властивим. І хоча застосовувати його потрібно з великою стриманістю, підтриманою любов’ю, бувають обставини, в яких було б неправильно не мати праведного гніву і не виявити його. WT '96-279.

Життя віри є особистою справою, як і життя серця та розуму. Це щось значно більше, ніж прийняття доктрин, які ми вважаємо біблійними, а тому правдивими. Це засвоєння того, що, як ми переконалися, є Правдою, так що її принципи стають нашими принципами, а її обітниці – нашим натхненням. WT '95-92, 93.

Якщо хтось є дуже слабкий і схильний спотикатися, справжній воїн хреста не нехтуватиме ним і не ображатиме, як не вчинив би цього старший брат, Провідник. Навпаки, він буде більш дбайливий і послужливий до слабшого, не дивлячись на те, що йому самому найбільше подобається перебувати в товаристві сильніших. WT '99-88.

Чому чоловік, який мав один талант, вибраний як приклад тих, які закопують таланти? Очевидно, щоб показати відповідальність тих, котрі мають найменше, – що Господь навіть від найменшого зі Свого посвяченого народу сподівається, що той знатиме про таланти, якими володіє, і вживатиме їх, і що Він не вважатиме невинними навіть тих, котрі мають найменшу здібність служити Йому, Його братам і Його правді й занедбують її використовувати. WT '0-59.

“Підперезавши стегна свого розуму” для тривалого, стійкого і рішучого зусилля, “будьте тверезі”; не дозвольте собі потрапити у збудження і під впливом цього збудження вичерпати всю свою духовну життєвість за дуже короткий час, а потім знову стати холодними або розчарованими; а ретельно все обдумайте і приготуйтесь до довгої та терпеливої витривалості в усіх вправляннях та випробуваннях віри і терпеливості, потрібної, щоб довести, що ми є переможці та гідні благословенної нагороди, обіцяної “тому, хто переможе”. Біг, який перед нами, не є бігом ривками, а “витривалістю в добрім ділі”. WT '03-54.

Деякі християни мають помилкове уявлення, що Бог Сам проводить всю обробку, і Його діти повинні бути лише пасивними в Його руках. Проте ап. Петро висловлюється не так. Він закликає нас самим обробляти себе згідно з божественними вказівками. Праця повинна виконуватися в нас і довкола нас, і ті, котрі не встають і не працюють, а пасивно сидять і чекають, що Господь чинитиме чуда для них, дуже обманюють себе і дають ворогу велику перевагу над собою, яку він обов’язково використає, щоб зв’язати їм руки й ноги і кинути в зовнішню темряву, хіба що вони пробудяться, щоб виконувати своє власне спасіння зі страхом і тремтінням. WT '03-55.

Божественну правду ніколи не можна знайти без божественно призначених джерел, а цими джерелами є Господь, апостоли і пророки. Пробувати в науці, викладеній в їхніх натхнених писаннях, вивчати і роздумувати над ними, беззастережно довіряти їм і вірно підкоряти їм свій характер – ось що означає позоставатися в Слові Господа. Якщо ми таким чином зостаємося в Слові Господа, як старанні й щирі учні, ми справді “пізнаємо правду”, будемо “тверді в вірі” і “готові на відповідь кожному, хто в нас запитає рахунку про надію, що в нас”, будемо наполегливо “боротись за віру, раз дану святим”, “провадити добру війну”, “засвідчувати добре визнання” і стійко “терпіти лихо, як добрі вояки Христа Ісуса”, аж до кінця нашої дороги. WT '03-61.

Ось спосіб перевірити справжній стан вашого серця стосовно таких осіб. Чи будете ви охоче виявляти їм доброзичливість і, в міру вашої здатності, допомагати їм побачити і подолати помилки їхнього шляху? Чи можете ви з любов’ю молитися за них і терпеливо зносити їхні слабкості, їхнє незнання й недостаток розвитку і намагатися шляхетним прикладом показувати їм кращий шлях? Якщо так, то ви зневажаєте гріх, а не грішника. Ви повинні ненавидіти гріх, але ніколи – грішника. Доки безпомилковий Божий суд не проголосить, що гріх і грішник є нероздільно зв’язані між собою, нехай любов продовжує триматися такого брата. WT '91-141.

Духовні ізраїльтяни щодня і щогодини повинні жити життям близькості до Первосвященика. Вони повинні постійно звертатись до крові дорогого Відкупителя з метою очищення найменшого забруднення совісті, щоб весільні шати приписаної праведності нашого Господа не сталися брудними, але щоб найменша пляма була усунена, і щоб ми могли мати їх без “плями чи вади, чи чогось такого”. WT '03-3, 4.

Найміцніші з братів потребують допомоги, підбадьорення, підтримки інших. Господь влаштував так, щоб ми не почувалися цілком самодостатніми, і що навіть наше властиве покладання на Господа, очевидно, вимагатиме співпраці, підбадьорення, співчуття і любові співпрацівників у винограднику. Чи може хтось, хто переніс хоч частку трудів і спеки дня в євангельській службі, не поділяти цієї думки? Отже перед нами шлях, яким багато з дорогого Господнього народу, самі не маючи великої кількості талантів чи нагод для служіння, можуть бути співпрацівниками і помічниками в євангельській праці. WT '03-40.

Давним-давно хтось сказав: “Я вічний, доки не закінчилась моя праця”. І ми можемо бути певні, що це, по суті, стосується всіх зайнятих у Господній службі – “дорога в очах Господа смерть богобійних Його”. WT '03-41.

Ми зростаємо в знанні тоді, коли звертаємо увагу на обітниці Бога, коли вірою застосовуємо їх до себе і намагаємося розгледіти виконання цих обітниць в нашому житті. Одночасно ми зростаємо в благодаті, бо якщо кожен пункт знання не буде прийнятий в добре і чесне серце і не принесе своєї міри послуху і праведності (благодаті), ми не будемо приготовані до наступного кроку знання і, таким чином, зупинимося або ж, можливо, повернемо назад. І як деяка втрата знання означатиме деяку міру втрати благодаті, так само втрата благодаті означатиме відповідну втрату знання – відхід у темряву, де обітниці Господнього Слова ставатимуть щораз більше тьмяними і неясними – пропорційно тому, як наша доброта і милість будуть зникати в земній суєті або в гріху.WT '03-70.

Християнин, як послідовник Господа, як учень в школі Христа, готується до місця в Тисячолітньому Царстві – до участі в його славі, честі та безсмерті. Отже ми бачимо необхідність частих пересторог Святого Письма, щоб Господній народ був пильним – не був на зразок тих, хто дрімає, хто бездіяльний, хто обтяжений турботами цього життя, але щоб палав духом, служачи Господу. Його служіння Господу в першу чергу полягає в приведенні себе до якомога ближчої згоди з Господньою волею і до якомога ближчої подоби до божественного зразка. По-друге, воно полягає в тому, щоб через настанову і приклад допомагати іншим покликаним на цю саму вузьку дорогу. WT '03-70.

Ми з подивом питаємо: як таке може бути? Наш Господь Ісус завжди був у досконалій згоді з Отцем – Син, Котрий славно віддзеркалював Його подобу. Але з нами було не так. Ми були грішними і не мали нічого вартого любові. Так, але ми були обмиті й очищені і, незважаючи на те, якими недосконалими можуть бути наші земні посудини, наші серця є досконалими в очах Того, Хто здатний читати серце. А коли Бог бачить нас із досконалим серцем (з досконалою метою і наміром) – коли ми стараємось перемагати слабкості й немочі нашого недосконалого тіла і з болісним, однак рішучим, зусиллям виконувати Його волю, покірно довіряючись приготуванням, які Він вчинив для нашого відкуплення від падіння, – Він визнає в нас те, що гідне Його любові. WT '03-79.

Яка честь служити Христу чесно, з повною відданістю. Яка невимовна радість – бути на правильному боці, знати, що за полем крові й долиною тіней є щедрий вхід у радощі та мир тріумфального Царя царів. Задля цієї надії ніхто не повинен ухилятися від труднощів битви, ніхто не повинен здригатися перед люттю ворога і тремтіти перед неминучістю голоду, спраги, наготи, ран або смерті. WT '03-84.

...Апостол (дуже далекий від того, щоб вважати Нове Створіння еволюцією старого створіння) намагається дати нам чітко зрозуміти, що мова йде про нове і відособлене створіння. Ми створені в Христі Ісусі як майстерний витвір Бога – приготовані для добрих діл, але не через добрі діла. WT '03-90.

Без сумніву, богоподібність не може містити жодного згубного базікання, жодної нечистої чи безбожної розмови, жодних віроломних чи бунтівних слів. Нехай такі речі будуть здаля від всіх, хто в щирості та правді іменує себе іменем Христа. І не забуваймо щодня залагоджувати наші рахунки з Господом, щоб переконатися, що жодний запис пустого слова, нерозкаяного, а отже, не прощеного, не свідчить проти нас. Якщо ми щодня здаємо свої рахунки Богу і шукаємо Його ласки заради більшої сили перемагати кожного наступного дня, ми будемо виправдані в суді й стоятимемо перед Богом, отримавши схвалення через Христа і маючи свідчення Його Святого Духа нашому духу, що ми приємні та прийнятні для Нього. WT '96-33.

Ще одна думка повинна бути засвоєна всіма нами. Господь, оцінюючи нас, братиме до уваги радше духа, який спонукує нас, аніж результати, отримані внаслідок наших зусиль. З огляду на це, пильнуймо, щоб не лише всіма силами робити те, що знайдуть наші руки, але й пильнуймо, щоб кожна наша жертва і дар для Господа і Його справи були так наповнені любов’ю і відданістю, щоб Господь неодмінно схвалив їх – як зроблені з любові до Нього і тих, хто Його, а не з марної слави. WT '03-91.